Уперше, і сподіваюся, востаннє, ми маємо канікули, яким ніхто не радіє: ані діти, ані вчителі. Ця війна відібрала у наших дітей не тільки можливість навчатися. Вона відібрала їхні сни, спокій, дитинство.

Замість математики вони мають урок виживання. Замість затишних класів — холодні підвали, замість шкільних дзвінків — сирени і залпи зброї.

За два дні до війни мій син писав тест про поведінку під час обстрілу і малював план евакуації з квартири. Турбувався, що вийшло коряво і оцінка буде не дуже... Сьогодні, після 4-х днів війни, він, як і всі українські діти, заслуговує на 12. Правила безпеки вони вивчили на практиці.

Наші діти багато чого зрозуміли за ці дні. Тепер вони знають, що таке страх за життя, що їжі може не вистачати, що свіжий гарячий хліб смачніший за будь-яку шоколадку, що з повної шафи іграшок насправді найдорожча тільки одна — старенький м'який песик, якого ти поклав у свою валізу.

Шановні вчителі, якщо ви маєте можливість, напишіть листа вашим учням! Надішліть їм слова вашої підтримки. Запевніть, що українські воїни їх захищають. Що все громадянське суспільство сьогодні об'єдналося заради допомоги армії, переселенцям, усім постраждалим в зоні бойових дій. Розкажіть, як машиністи ведуть поїзди під обстрілами, щоб доставляти необхідні вантажі і вивозити людей. Як люди виходять селами зустрічати ворожі танки і повертають їх назад. Як люди на Заході зустрічають евакуйованих, надаючи їм дах, чисту постіль і гарячого супа. Як люди на Сході, Півдні і Півночі борються, відбиваючи кожен клаптик української землі.

Розкажіть їм неймовірні історії про український героїзм і людяність.

Хай вони не бояться — бо людина, яка знаходиться на своїй землі і захищає свою землю, завжди переможе.

А математика .. математику ми наздоженемо!

Директорка Видавничої групи "Основа" Інна Гришина